Президент ФБУ Олександр Волков. Фото: timeout.ua

Олександре Анатолійовичу, хотілося б почути Вашу думку з приводу того, що відбулося на останній Генеральній Асамблеї ФІБА-Європа. Країни Східної та Південної Європи втратили представництво в Бюро організації, а відповідно – і можливість захищати власні інтереси. Наскільки це насправді погано для даного регіону та України зокрема, і чого десять федерацій, які підписали меморандум, прагнуть?
Вісім років тому ФІБА-Європа відокремилася від ФІБА та перебувала у плачевному стані, але завдяки організаційній, матеріальній і просто людській допомозі східноєвропейських країн організація піднялася. Країни, що підписали заяву-звернення до ФІБА-Європа, шукали тоді спонсорів, проводили у себе ключові баскетбольні заходи. Всі це прекрасно знають.

Однак тепер, коли постало питання про зміну керівництва ФІБА-Європа у зв’язку із закінченням терміну президентства Джорджа Вассілакопулоса, Нар Занолін, генеральний секретар організації, зумів знайти підтримку серед, скажімо так, не зовсім баскетбольних країн і таких баскетбольних держав як Іспанія, Франція, Німеччина, Великобританія та Італія, які й утворили своєрідний альянс, обравши президентом маловідомого ісландця Олафура Рафнссона. Фактично, йдеться про справжню змову.

Особисто я ще можу зрозуміти позицію Гібралтару чи Люксембургу, однак, чим керувалися згадані мною п’ять країн, голосуючи проти Тургая Деміреля, котрий створив у Туреччині всі умови для розвитку баскетболу та мав цікаві плани щодо реформ континентального баскетболу, сказати важко. За всієї поваги до Раффнссона як до людини, Ісландія жодного впливу у баскетбольній Європі не має, як і якихось серйозних досягнень на міжнародній арені. Те, що перевагу віддали ісландцю, а не турку, особисто у мене викликало посмішку. Достатньо порівняти їх досвід і шлях, який обидва пройшли в баскетболі.

До речі, за подібним сценарієм розгорталися й вибори кандидатури майбутнього президента ФІБА, коли замість Джорджа Вассілакопулоса було обрано Івана Майніні. Таким чином, Нар Занолін отримав підконтрольних собі президента та Бюро ФІБА-Європа, які будуть працювати за його вказівками. Тому виключення зі складу Бюро ряду провідних національних федерацій, які підтримували кандидатури Тургая Деміреля та Джорджа Вассілакопулоса, стало лише наслідком результатів голосування. Що цікаво, вони були «прибрані» тією ж кількістю голосів. Умовно кажучи, перевагу віддали не Росії, а Норвегії, не Україні, а Гібралтару, не Туреччині, а Люксембургу, не Сербії, а Мальті тощо. Неприродним здається сам факт диктату малих країн лише за рахунок їх кількості.

Смішно, що Росія і, наприклад, Сан-Марино мають однаковий голос. А втім, сьогодні будь-яка європейська організація залежить від малих країн, і баскетбол відчув це на собі в усій повноті. Нара Заноліна слід привітати із вдало організованою інтригою, хоча він не мав жодного права це робити за рахунок наших спільних грошей. Загалом, Генеральна Асамблея пройшла так, ніби була досконало відрепетирувана. Вже після того, як через «цікаву» причину відхилили кандидатуру представника Латвії, я зрозумів, що готується змова, однак не міг навіть припустити, що із нами можуть так цинічно вчинити.

Тому вперше в європейському баскетболі буде існувати справжня територіальна опозиція, яка заявила, що під маскою легітимних виборів приховалася справжня змова. Ми не дамо європейському баскетболу перетворитися в сімейно-приватний бізнес однієї людини, адже ні для кого не секрет, що за усім цим стоїть Нар Занолін, а також певні люди із ФІБА, котрі переслідують свої власні інтереси. Я не слідчий, але картина абсолютно зрозуміла. Шкода, що, очікувавши вісім років, ми втратимо ще чотири. А баскетбол з точки зору прибутків, телевізійних прав і загального інтересу знаходиться у Європі не в найкращому стані. Побачимо, які заходи буде прийнято, щоб покращити ситуацію. Деякі країни налаштовані більш радикально, інші пасивно, не хочуть іти на конфлікт із ФІБА.

Опозиції треба думати над тим, які чинники впливу і на Бюро, і на президента, і на генерального секретаря ми можемо застосувати, щоб захистити власні інтереси та інтереси європейського баскетболу. Поки що про це говорити складно. У Києві, як ви знаєте, вже відбулася перша зустріч представників десяти федерацій. Є плани наступної зустрічі найближчим часом, причому дата й місце вже погоджені. Щодо мене, то я належу до тих, хто готовий на радикальні кроки, але зрозуміло, що самотужки боротися із несправедливістю неможливо. Побачимо, можливо, з’явиться доволі серйозний опозиційний рух, до якого буде залучено ще більшу кількість країн, а можливо, конфронтації як такої вдасться уникнути.

І наостанок, хотілося б почути Ваш коментар з приводу ситуації довкола «Черкаських Мавп» та долі «Азовмашу», який було відсторонено від єврокубків?
Щодо «Черкаських Мавп», то, з одного боку, існує заявка клубу, з іншого – Ліга ухвалила певні рішення. Це питання, яке входить до юрисдикції Суперліги. Щодо «Азовмашу», то клуб вирішує всі питання, веде переговори із гравцями та агентами. Гадаю, що найближчим часом всі питання будуть вирішені. Я не знаю внутрішньої кухні клубу, однак знаю, наскільки відданою баскетболу людиною є Олександр Володимирович Савчук.

Чи не загрожує подібна ситуація іншим українським клубам?
Так, «Київ» також перебуває у стані переговорів. Є гравці та агенти, які йдуть на компромісні рішення, однак, скажімо, Тоні Махоріч хоче отримати все до копійки. Причому, його не хвилюють ані криза, ані фінансова ситуація і в клубі, і в країні, і у світі. Цілком можливо, що «Києву» буде непросто вирішити дану проблему. Щодо інших клубів, то подібної інформації я не маю.

ukrbasket.net