Наша національна команда здобула путівку на Євро-2016

Відбір до чемпіонату Європи-2016. Раунд плей-офф. Матч-відповідь

17 листопада. Марібор. Стадіон «Людскі врт». 12 990 глядачів

Словенія - Україна - 1:1

Голи: Цесар 11 – Ярмоленко 90+7

Словенія: Гандановіч – Бречко, Цесар (к), Б. Іліч, Б. Йокіч – Крхін – Печнік (Ілічіч 67), Кампль – Бірса (Лазаревіч 80) – Безяк (Люб’янкіч 68), Новаковіч

Тренер – Сречко Катанець

Україна: П’ятов – Федецький, Хачеріді, Ракицький, Шевчук – Степаненко, Рибалка – Ярмоленко, Сидорчук (Гармаш 61), Коноплянка (к) (Тимощук 90+6) – Селезньов (Кравець 80)

Тренер – Михайло Фоменко

Судді: Чакир – Дуран, Тарік Енґюн – Хюсеїн Ґечек, Бариш Шимшек (усі – Туреччина)

Попередження: Цесар 1, Б. Йокіч 25, Печнік 38, Лазаревіч 90+4 – Коноплянка 4, Рибалка 32

Вилучення: Бречко 90+3

Напередодні другої зустрічі у Маріборі українці вже потихеньку пакували валізи у Францію. Словенці хоч і визнавали нашу збірну фаворитом, проте в душі вперто вірили у протилежне. Даремно Рибалка радив наперед запастися шампанським – приводу для святкування ще ніхто не давав. Попереду були 90 хвилин напруженої боротьби на «Людські врт».

У Словенії всі до єдиного, здається, вірили у магічну атмосферу цього стадіону. Фартова для них арена очікувала двобою не на життя чи смерть – більше – за вихід на Євро-2016. Якщо ви думали, що словенці не знають, що таке справжній бойовий дух – вважайте: помилились. Матч у Маріборі розвіяв усі сумніви щодо цього.

Напружена атмосфера перед матчем далася взнаки і на полі. Вже на початку зустрічі турецький рефері Чакир мусів гасити полум’я емоцій обох команд, нагородивши капітанів «гірчичниками». Українці ще у Львові забезпечили собі комфортну перевагу у рахунку. А от словенці розуміли: аби пройти далі потрібно не лише боротися, а й використовувати будь-які хитрощі, намагатися тиснути на наших гравців та арбітрів. Аби послабити українську збірну. Чи принаймні спробувати.

Додали наші опоненти не лише в емоційній агресії, а насамперед - в ігровій. І таки змусили повірити, що не все для них ще втрачено. Вже на 11-хв стадіон просто вибухнув радісними емоціями. Бірса загострив гру на нашій половині поля: прострелив у штрафний майданчик, де удар встиг замкнути Новаковіч. Однак П’ятов з небезпекою впорався. Та на добиванні вчасно зорієнтувався Цесар і не залишив шансів нашому воротарю. 1-0.

Цей гол безумовно додав упевненості господарям. А у душах українських уболівальників посіяв тривогу. Трибуни гнали словенців уперед, які щоразу впевненіше контролювали м’яч. Нашим збірникам важливо було стримати натиск не лише суперника, а й власних емоцій. Обидві команди прекрасно розуміли, якою буде ціна наступного забитого м’яча. Словенці грубою грою перш за все хотіли «обрізати» крила нашій збірній. Саме Ярмоленка і Коноплянки боялися вони найбільше, тому без опіки мінімум двох гравців наші вінгери майже не залишалися. Українці теж в обороні відсиджуватися не збиралися. Комбінували, як могли. Брати ініціативу на себе найчастіше зважувався капітан.

У першому таймі обидві збірні намагалися грати без середини поля, щоразу підвищуючи градус температури на стадіоні у Маріборі.

Друга половина цього запеклого двобою видалася ще більш напруженою.

У середині другого тайму українці притисли суперника до його воріт та створили кілька чудових нагод для того, щоб зрівняти рахунок. Однак Коноплянка & Сo перехитрити Гандановіча не змогли. Страж воріт словенців залишався незворушним: відбивав усе, що летіло у площину його воріт і таки залишив їх «сухими». Клас є клас, що тут скажеш.

У відповідь на такі «нахабні» дії гості отримали вбивчий момент із кутового. Цесар замикав навіс на дальню стійку, але тепер дива реакції продемонстрував П’ятов.

З наближенням фінального свистка напруження дедалі зростало; трибуни ж навпаки затихали. Коли «Людські врт» завмер, гравці «синьо-жовтої» дружини чули гучне скандування: «Україна!» Це безумовно мало додати їм упевненості та швидкості в атаці.

Натомість за 10 хв. до завершення поєдинку словенські вболівальники, напевно, не повірили, що їх збірна влаштує свято. Тому постаралися самі: кинули на поле кілька фаєрів та ледь не вирішили долю поєдинку. Чи, може, П’ятова залякати хотіли? Але ні те, ні інше здійснити їм не вдалося.

Словенці розуміли: зараз або ніколи. Тому відбивалися почали вже гравці збірної України. І не тільки від гострих атак, а й від ударів по них самих. На доданих хвилинах Кравцю, який вийшов замість Селезньова, котрого просто винесли на ношах зі стадіону, розбили голову. Словенці пустили в хід не лише кулаки Цесара, а й ноги Бречка, який ледь не травмував Коноплянку. За таку грубість захисник «Кельна» залишив свою команду у меншості. Чакир, як міг, так і вгамовував неймовірні пристрасті.

Фінальною крапкою стало добиття і так пораненого словенського звіра. Скориставшись помилкою господарів, контратаку розігнав Кравець. Згадався забіг Гусіна у матчі із греками. Чи зможе переграти Гандановіча, Кравець загадувати не став. Пробіг через усю половину поля суперника і віддав пас на Ярмоленка. Андрій не схибив. Таким чином зміг подарувати усій Україні не лише нічию у цьому поєдинку, а й таку довгоочікувану путівку у Францію.

За ці 97 нервових хвилин ми побачили не лише гостру боротьбу та якісний футбол, а й найголовніше – довгоочікуваний вихід нашої «синьо-жовтої» команди на головне футбольне свято Європи. Без сумніву, цей неймовірний поєдинок ми запам’ятаємо надовго. А головне знатимемо – будь-яку неприємну традицію можна зламати. Тепер всією країною з нетерпінням чекатимемо на старт Євро-2016 у Франції. А поки насолоджуватимемось неймовірною перемогою у нарешті вдалій для нас серії плей-офф.

Марія Волошин для sportbest.net