Про зірвану відпустку, тимчасове віднімання очок і кадри

— Юрію Миколайовичу, почнемо з приємного. Цього разу на момент відпустки вдалося традиційно вирватися до рідного Житомира, відпочити та набратися сил?
— Авжеж, відвідав батьків у Житомирі, як завжди. Повернувся додому на п’ять днів. Думав, відпочину, але не склалося. Нашу команду залишили троє гравців, а ще двоє повернулися до «Шахтаря», відтак потрібно було працювати, щоби знайти їм заміну. Але, попри все, провести час із батьками — найкраща відпустка.

— Чи сильно зіпсувала настрій інформація, що КДК відібрав три очки? Чи вже знали, що все завершиться скасуванням рішення?
— Звичайно, засмутився. Проте розумів, що це рішення неправильне. Вдячний нашим керівникам, які вирішили це питання. Нарешті підписали з Лозинським мирову. Отож, сподіваюся, все буде добре.

— До речі, про мотиви віднімання балів. Як удалося змусити Лозинського прийняти пропозицію клубу щодо виплати заборгованостей?
— На мою думку, це все — гра його агента. Вони більше зацікавлені у цій справі, ніж сам футболіст. Вважаю, що Євген так би з нами не вчинив. Очевидно, що від бажаної суми його представникам також чимало перепаде. Найголовніше, що вони отямилися й зробили правильний хід.

— Упродовж першого втягувального збору «Зоря» провела один спаринг — із «Олександрією». Про що засвідчив цей матч? Як себе показали новачки: Сиваков, Дорошенко й Гречишкін?
— Потрібно розуміти, що до спарингу ми працювали лише п’ять днів. Окрім того, матч мав відбутися раніше, втім, зустріч із запорізьким «Металургом» довелося замінити на матч із олександрійцями. Першу частину провели наші основні футболісти: була непогана гра, котра забезпечила два голи. Після перерви було багато замін, зокрема, з’явилися дебютанти. Вони мені сподобалися, проте їм іще потрібен час на адаптацію. Відтак словенський збір допоможе новачкам зрозуміти нашу гру, а команді — додати в ігровому плані.

— До слова, білоруса бачите винятково як центрального захисника?
— Так. Упевнений, що він покаже ту гру, на яку ми сподіваємося. Я розраховую та вірю в Михайла, котрий має за плечима досвід виступів у збірній та італійському чемпіонаті. Уже перші дні засвідчили, що він серйозно налаштований на роботу. Маю надію, що Сиваков зможе замінити Віталія Вернидуба. Хоча, що би я не сказав, це — мій син. Утім, на мій погляд, за понад три роки він заслужив право змінити команду. Варто подякувати президенту, що пішов йому назустріч.

— Щодо втрат. Чи не стало для вас несподіванкою, що влітку команду залишать Караваєв, Малишев, Білий, Грицай і Вернидуб?
— Не зовсім. Я радий, що Малишев і Караваєв поїдуть на збори із «Шахтарем». Пишатимусь, якщо вони реалізують шанс. Білому ми пропонували контракт іще перед відпусткою, але він ухвалив інше рішення, котре я не можу засуджувати. Грицай, завдяки нашому керівництву, відтепер увійде до тренерського штабу. Стосовно мого сина також усе завчасно вирішили. Отож це був звичайний робочий момент.

Про відмову сина переїжджати до країни-агресора, чутки та «гірників»

— Чи не намагалися залишити Віталія Вернидуба не завдяки відносинам тренер — гравець, а батько — син?
— Я все розумію, проте Віталику незабаром виповниться 28 років. Футбольне життя не таке тривале, хоча його вік іще дозволяє пограти. Надійшла цікава пропозиція, котра супроводжувалася кращими фінансовими умовами. Мені шкода, що він пішов, але жодною мірою його не стримував. Утім, чесно кажучи, крім цієї пропозиції було дуже серйозне запрошення з Росії (не називатиму ФК). Повірте, запропоновані умови були вдвічі кращими за ті, що пообіцяли в «Габалі». Мій син одразу сказав: «Я колись мріяв виступати в Росії за провідні клуби, проте зараз морально не можу на це піти». Віталій вчинив правильно, як справжній патріот, отож повністю його підтримую. До того ж, він розумів, що в такому разі багато писатимуть не тільки про нього, а й про мене.

— У протилежному випадку зрозуміли би сина?
— Чесно, зрозумів би. Я люблю свою країну, й не хочу когось образити, проте наведу приклад. Наші спортсмени на Європейських іграх у Баку за золоті медалі отримують тисячу доларів. От цього зрозуміти не можу! Люди життя віддають спорту, прославляючи країну, а отримують за це такі гроші. Уже не говоритиму, які преміальні передбачені в інших державах. Розумію, що зараз у нас триває війна, але повинні бути певні критерії. Відтак не дивно, що наш відомий гімнаст нині виступає за збірну Азербайджану. Виходить, що країна любить лише славу наших спортсменів, але нічого не хоче дати їм взамін. Це так, крик душі.

— Розмови про обмін Пилявського на Ордеця мали підґрунтя?
— Щиро кажучи, вперше про це чую. А якби чув про таке, я би вам розповів. Недавно розмовляв із Пилявським, він говорив, що буде з нами. Зрозумійте мене: сказати, що він точно залишиться чи піде, не можу. За тиждень ситуація може змінитися, а я виглядатиму брехуном. Поки Андрій в «Зорі». Трансферне вікно до 31 серпня, тому часу вдосталь. Усе можливо.

— Утім, визначитися ви хочете якнайшвидше.
— Однозначно. Бесіди з Пилявським, Будківським і Шевченком дали мені зрозуміти, що вони палають бажанням виступати за «Зорю».

— Уважають, що запрошення Малишева та Караваєва — це спосіб показати, що їхній прогрес не залишився неоціненим. Утім, справа, зрештою, не дійде до того, щоби вони виступали у «Шахтарі». Якої думки притримуєтеся ви?
— Ви правильно сказали, тому мені складно щось коментувати. Вони належать «гірникам», які мають право чинити, як уважають за потрібне. Чесно, я теж багато чого не розумію. Проте найголовніше, щоби від цього хлопці отримали користь. Якщо притримуватися ваших слів, теж не збагну, чому не дати гравцям далі розвиватися? Хоча, знову ж таки, я не можу засуджувати рішення клубу, з яким у них контракти.

— Зважаючи на втрати, в якому обсязі та на які позиції «Зоря» потребує поповнення?
— Будь-який тренер хоче більшого. Слава Богу, Будківський залишається, та хотілося би ще одного нападника. На даний момент він — єдиний форвард. У випадку втрати Караваєва також потрібно буде шукати флангового гравця. Центральна вісь у нас укомплектована. У центрі захисту маємо Пилявського, Сивакова та молодих Гордієнка та Шершуна. Отож конкуренція всюди присутня. Головне — уникнути втрат.
Про підготовку до поновлення змагань

— Наскільки реально зараз знайти та запросити нападника, котрий би міг скласти конкуренцію практично безальтернативному Будківському?
— Повірте, ми працюємо над цим. Є певні варіанти. Проте будемо виходити з наших можливостей. У тих гравців атаки, котрих хочу бачити в команді, інколи завищені вимоги. Відтак не розглядаємо їх у контексті поповнення. Зрештою, раніше знаходили гравців, сподіваюся, зараз також знайдемо. Можливо, хтось із молодих виконавців себе розкриє. Усе в наших руках. А як усе вийде — покажуть матчі чемпіонату.

— Хто має приїхати на закордонний збір на перегляд?
— Один захисник і нападник. Розраховую на них. Якщо вони нас влаштують, розмовлятимемо з генеральним директором, аби підписати з нами договір.

— Чи не було передумов запросити Рудику, котрий колись виступав у Луганську, а цієї зими перебуває у статусі вільного агента?
— Сергія знаю давно, це кваліфікований гравець, але його кандидатуру ми не розглядали. Швидше погляд зупинявся на Нестерові, проте вирішили запросити Сивакова. Загалом, думки такі мене колись навідували, але до справи вони не дійшли.

— Чи були останнім часом такі моменти, коли ви пропонуєте гравцю приєднатися до команди, на що він відповідав відмовою?
— Ні, таких не було. Зате були люди, котрі начебто хотіли виступати в нас, але висували такі умови, що ми самі відмовлялися від цього задуму. Насамперед це йшло з мого боку. Я — лояльна людина, та перед тим, як щось висувати, потрібно це довести на ділі. Не розумію, коли ставлять наднормові вимоги, а вже потім думають про футбол. Якщо побачу, що футболіст заслуговує більшого, я сам проситиму в президента задовольнити його бажання. І підопічні це прекрасно розуміють. Інша справа, що нині дещо складно здійснювати такі процеси. Зрештою, маємо те, що маємо. Життя покаже, на чиєму боці правда.

— Якщо вам удасться знайти якісне кадрове підсилення, то наскільки «Зоря» буде готова до другої спроби потрапити до групового етапу Ліги Європи?
— Те, що я хочу, може не потягнути наш клуб. Хотіти можна багато чого, проте виходитимемо з того, що матимемо у своєму розпорядженні. Поки «Зорю» поповнило тріо: Сиваков, Гречишкін і Дорошенко. Сподіваюся, що їм удасться показувати хороший футбол і замінити тих гравців, які нас залишили.

— Отож іще рано говорити, наскільки «Зоря» готова до єврокубків і чемпіонату?
— Дуже рано! Іще не так давно хлопці зібралися після відпустки. Зараз проводимо збори, організовуємо серйозні спаринги. Після цього етапу стане зрозуміло, до чого й наскільки ми готові.

Євген ДЕМЯН

Источник — Український футбол