Якщо «Третій тайм» (ICTV) викликає роздратування, то «Африканські пристрасті» (Перший національний) – хіба що сонну посмішку.

11 червня в ПАР розпочався футбольний Чемпіонат світу. З вітчизняних телеканалів честь освітлювати це непересічне дійство дістали Перший національний та ICTV. Одразу варто сказати, що здійснюють вони це в доволі дивний спосіб, адже більшість матчів транслюються обома каналами паралельно і виключно наживо, тобто шансу прийти з роботи і переглянути матч у запису пересічний уболівальник позбавлений (два з трьох матчів ігрового дня зазвичай починаються о 14:30 та 17:00).

Окрім, власне, матчів, глядачів природно цікавить аналітика, інтерв'ю, плітки й коментарі авторитетних експертів, тож і ICTV, і Перший видали на-гора по такому собі футбольному щоденнику - «Третій тайм» і «Африканські пристрасті» відповідно. І все б нічого, але після перегляду цих телепрограм чомусь стає соромно за українську спортивну журналістику.

«Третій тайм» почав виходити ще раніше, у квітні. Тоді він задумувався як футбольно-гумористична альтернатива шаблонному й відверто заангажованому продонецькому проектові «Футбольний уїк-енд» на ТРК «Україна». З трьох ведучих «Третього тайму» лише Микола Васильков є журналістом. Компанію йому склали музикант і великий любитель футболу Фоззі, а також широко відомий не стільки успіхами на футбольному полі, скільки гострим язиком і сумнівними висловлюваннями одіозний екс-нападник «Динамо Київ» Віктор Леоненко.

За ті неповні два місяці, що програма виходила до ефіру, ведучі «Третього тайму» встигли притертися і навіть навчилися виглядати більш-менш органічно, однак напередодні Чемпіонату світу Миколу Василькова було відряджено в ПАР (так би мовити, на місце подій), а його місце посів ведучий програми «Факти. Спорт» на ICTV (а заразом і керівник спортивного відділу каналу), красень-мужчина в незмінно-рожевій сорочці, Андрій Ковальський. З першого погляду стало помітно, що повільний Ковальський не вписується в компанію кмітливих, дотепних Фоззі та Леоненка. Зрештою, зчитувати з суфлера готовий текст і говорити від себе - то дві великі різниці. Так чи інакше, але протягом трьох перших виходів до ефіру «Третього тайму» в новому складі недоречні коментарі Андрія повсякчас викликали посмішку у Фоззі й роздратування в Леоненка і породжували здорові сумніви у профпридатності Ковальського як людини, котра нібито спортивний і нібито журналіст.

За підсумками побаченого виникає декілька логічних запитань. Чому, наприклад, обов'язково була потрібна заміна для Василькова? Чому Фоззі та Леоненко не могли й надалі вести програму вдвох? Чому саме Ковальський, адже його ляпи не ріжуть вуха хіба що глухому? Невже не знайшлося гідної заміни з тих-таки колишніх (теперішніх) футболістів, чиїми послугами так активно користуються в інших телепрограмах такого штибу? Чи може так бути, що Ковальський «самопросувається», враховуючи посаду, яку він займає на каналі? Якщо так, то кому, окрім самого Ковальського, потрібна така профанація? Хочеться сподіватися, гонор поступиться здоровому глузду і «Третій тайм» можна буде дивитися без огиди.

Окрема історія з «Африканськими пристрастями» на Першому національному. Вже з назви стає зрозуміло, що проект відкривався спеціально під Чемпіонат світу і закриється відразу після його завершення. На відміну від «Третього тайму», «Пристрасті» проходять у форматі спокійному (можливо, навіть занадто), академічному. Гостей, як і на ICTV, приблизно вдвічі менше, ніж ведучих (смайл). Усе це разом можна охарактеризувати як черговий «клуб друзів Савіка Шустера» або, перефразовуючи назву однієї з п'єс Леся Подерв'янського, «Васіліса Фролова і мужичкі».

Справді, що робить Фролова серед ведучих, - велика загадка. Судячи з коментарів, із футболом вона знайома, м'яко кажучи, дотично, особливо враховуючи, що допомагають їй видатні футбольні спеціалісти: поетомузикант Петро Мага, автогонщик Олексій Мочанов і «сам» усюдисущий Савік Шустер, чия нетерпимість до всіх без винятку футбольних команд, окрім обожнюваних ним «Фіорентини» та збірної Італії, добре відома. В одому з перших випусків «Пристрастей» студію навіть порадував своєю персоною непримиренний борець із расизмом (і заступник гендиректора НТКУ за сумісництвом) Валід Арфуш, чиї футбольні знання, як виявилося, також доволі поверхові.

Зі сторони (з екрану) «Африканські пристрасті» виглядають чистої води цирком на дроті. В результаті перегляду вимальовуються чіткі асоціації з проектами штибу «За стеклом». Складається стійке враження, що ведучих і гостей студії знімає прихована камера - настільки невимушено і по-домашньому розкуто вони поводяться. В цілому виглядає так, ніби Савік Шустер (або Валід Арфуш, байдуже) покликав друзів на пиво і на футбол та замість пивниці забрів до студії Першого національного. Якщо «Третій тайм» викликає роздратування, то «Африканські пристрасті» - хіба що сонну посмішку. Півгодинні монологи Савіка Шустера й підтакування збоку інших учасників «дискусії» швидко набридають, а в голову знову лізуть прості й логічні запитання.

Чому в студії немає місця для адекватного спортивного журналіста, а натомість є Васіліса Фролова? Чому, незважаючи на зміну керівництва, на Першому національному продовжують процвітати провінційна затхлість і кумівство? Чому одні й ті самі люди вперто вважають себе експертами там, де вони ними не є? Хто пускає цих блазнів до ефіру і згодовує продукт їхньої діяльності глядачам?

О часи! О Данія нещасна!

Сергій Кузьков, Телекритика