— Я би коротко сказав: на мій погляд, у вівторок відбулася звичайна товариська зустріч без належної мотивації. Усі хочуть виграти, проте не було такого бажання, що зумовлює перемогу. Безумовно, цю нічию можна назвати випадковою, позаяк ми були на голову сильніші, ніж латиші. Попри все, старання завжди приносить свої плоди. Наш суперник забив уже в той момент, колі всі думали, що перемога — в кишені. На жаль, у футболі це не рідкість, і таке часом трапляється. Та, знову ж таки, без належної мотивації не можна виграти поєдинок. Думаю, якби наші хлопці вийшли на останній двобій з таким налаштуванням, яке було в Іспанії, то зараз вони би каменя на камені не залишили від команди. Однак цього не відбулося… Я навіть не звинувачую футболістів або тренерів, адже складно після не зовсім справедливого результату у Севільї налаштуватися на гостей із Балтії в товариському матчі. Прикро, але психологію людини ніхто не відміняв.

Щодо складу: зараз ми можемо лише гіпотетично міркувати. Не стомлююся повторювати: за результат відповідає одна людина — Михайло Фоменко! Саме йому вирішувати, хто, скільки й коли гратиме. Вочевидь, у нього є плани, бо робота зі збірною, насамперед, — стратегія. Отож правильно він чинить чи ні — не мені вирішувати.

Реалізація? Майстерність не залежить од бажання. Не лише зараз ми багато створили моментів і мало використали. Не раджу Михайлу Івановичу (хто я такий, щоби радити щось наставнику збірної?), проте для мене досить дивно, що Гладкого списали зі списку найкращих 23 гравців країни. Олександр — один із найкращих українських нападників вітчизняної першості. До того ж, чому не дати шанс Селезньову? У нас не так багато форвардів, аби ігнорувати названих гравців. Принаймні мені так здається.

«Відсутність концентрації» — ці слова завжди говорили й говоритимуть після таких матчів, у яких пропускають або на перших, або на останніх секундах. У одному випадку гравці ще не набули концентрації, в іншому — втратили. Відтак я би сказав простіше: а що ще потрібно говорити в таких ситуаціях? Не впевнений, що цей поєдинок стане уроком для нашої головної команди, проте набутим досвідом — обов’язково.

Очільник ФФУ пан Павелко вмовив Шевченка відновити кар’єру на заключні зустрічі відбору до Євро-2016? Я достеменно не знаю, але даю 1000 відсотків, що Андрій уже не повернеться у великий футбол. Хоча побутує вислів: «Ніколи не говори ніколи», в такому кроці я сумніваюся. За всієї поваги: Шевченко завершив тренерські курси та нині готується зробити перший крок у новій царині.

Источник — Український футбол