- Олександре, прийміть наші вітання. В Україні про вашого новонародженого сина є лише одна інформація: що його назвуть Нестором...

- Дуже дякую за привітання. Наш малюк народився здоровеньким, ми радіємо. Його вага — 3,5 кілограмів, ріст — 51 сантиметр.

- Ви були присутні під час пологів?

- Звичайно, відчуття неймовірні, жодного остраху. Мені все сподобалось.

- Чи визначилися, хто буде хресним батьком новонародженого?

- Ні, із хрестинами ще почекаємо. Кандидатуру стосовно кумів ми також ще не обговорювали. Не знаю, чи будуть це люди футбольні. Варіантів багато, але це справа часу. Наразі ми вже достеменно вирішили, що синочок називатиметься Нестор. Дуже симпатичне і незвичайне ім'я. Воно сподобалось як мені, так і дружині Анні.

- Як ваш батько відреагував на народження внука?

- Він дуже зрадів. Зателефонував, привітав. Це ж перший його онук. Він виховав двох синів, а тепер матиме ще одну радість.

- Нестор Яковенко продовжить футбольну династію?

- Я про це дуже мрію. Все-таки мій батько грав у футбол, я так само присвятив себе цій грі, мій молодший брат Юрій, якому 17 років, виступає за київську "Оболонь”. Було б добре, щоб і Нестор продовжив династію Яковенків. Та він сам обиратиме собі професію. Принаймні наш батько ніколи нам не нав'язував кар'єру футболіста.

- До речі, а Павло Яковенко вже передав подарунок внукові?

- Ще ні. Мабуть, презент привезе до Роттердаму, де відбудеться матч молодіжних збірних Голландії та України.

- Ви поїдете підтримати нашу збірну?

- Безумовно! Від Вестерло до Роттердаму — годину їзди. Гріх не поїхати і не підтримати батька та колег по збірній.

- Які, на вашу думку, шанси молодіжної збірної у грі проти голландців?

- Я вважаю, що шанси на загальний успіх доволі високі. Можна не сумніватися, що ми побачимо змістовний і цікавий футбол. Обидві збірні дуже сильні. Щодо Голландії, то ця команда вміло контролює м'яч і грає від атаки. І при цьому не забуває про оборону. Іще можу сказати, що рівень виконавців цієї збірної дуже високий, адже юні голландці завжди цінувалися. Та українці нічим не слабші. Треба виходити і впевнено доводити справу до перемоги.

- Як ваші справи у "Вестерло”? Чи правда, що цього літа ви мали повернутися в чемпіонат України?

- Розмови про повернення в Україну — це були просто чутки. Я залишився у Бельгії і не шкодую. Так, футбольне літо було дуже важким, бо в "Андерлехті” мені не давали спокійно працювати, тренуватися і готуватися до чемпіонату. Перейшовши у "Вестерло”, я почав все з чистого аркуша. За короткий термін мені вдалося наздогнати втрачене, з кожним днем додаю. За чотири матчі, які відіграв за "Вестерло”, віддав чотири гольові передачі і забив один гол. І лише в останній грі я нічим не відзначився, зате моя команда на виїзді здолала "Сент-Труйден” з рахунком 2:1. Зараз у чемпіонаті пауза, викликана матчами збірних. 16 жовтня ми прийматимемо "Мехелен”. До цього часу усердно попрацюю, щоб бути у блискучій формі. Я вже не проходжу по віку у "молодіжку”, тож своєю грою хочу зацікавити головного тренера національної збірної України.

- Після гри з Норвегією тодішній наставник збірної Мирон Маркевич відзначив, що Олександр Яковенко добре діє при створенні атак, а руйнувати атаки суперників ще не вміє...

- Я це визнаю і багато часу на тренуваннях приділяю грі у відборі. Все буде гаразд. Дуже хочу приїжджати в Україну і одягати синьо-жовту футболку.