Ім’я Юрія Вірта добре відоме львівським вболівальникам. Незважаючи на те, що нинішній тренер воротарів дніпродзержинської «Сталі» за «Карпати» не грав, але саме у Львові робив свої перші кроки у футболі. Своїми думками про суботній матч і не тільки він поділився з Інформаційним центром ФК «Карпати».

– Для вас, як для уродженця Львова, цей матч буде особливо принциповим?
– Я не тільки народився у місті Лева, а й робив свої перші футбольні кроки у школі «Карпат». Попри це, суботня гра буде для «Сталі» звичним явищем. Немає значення, «Динамо» це чи «Карпати», команда налаштовується по-бойовому. Наша ціль – позитивний результат. Ми дуже поважаємо суперника. З приходом Ігоря Йовічевіча клуб робить ставку на власних вихованців. «Сталь» не боїться суперника, але дуже поважає.

– Ви вже три роки займаєтеся новою для себе роботою – працюєте тренером. Чи можете сказати, що остаточно адаптувалися до нової діяльності?
– Футбольна людина швидко пристосовується до нової ролі. Вважаю, що більшість футболістів після завершення кар’єри з легкістю можуть переключитися на діяльність тренера. Я не відразу став тренером команди елітного дивізіону, адже розпочинав з роботи у U-19 і U-21. Великий багаж знань я отримав на тренерських курсах, коли отримував ліцензію категорії «А». У мене є велике бажання і я щоденно чомусь навчаюся.

– В п’ятому класі ви прийшли у школу «Карпат», але жодного матчу за головну команду «зелено-білих» не провели...
– На жаль, я не зміг пробитися до основи. Зараз можу лише здогадуватися і аналізувати причини цього. Я став гравцем стрийської «Скали», а у 1995-му отримав запрошення у «Карпати» від Мирона Маркевича, який тоді очолював головну команду Львова. Більше того, я прийшов у приміщення клубу і збирався підписати контракт. Парадоксально, але того ж дня Мирон Богданович написав заяву на звільнення і мої дороги з «Карпатами» розійшлися. Таке воно футбольне життя... Майже всю свою кар’єру провів у іншому кінці країни – Донецьку.

– Однак, вважаєте себе львів’янином?
– Львів – моє рідне місто. Тут я народився, виріс, робив перші кроки у футболі. Дуже багато значить для мене і Донецьк, адже там я прожив 15 років. У цьому місці народилися мої діти. Зараз я повернувся до Львова, тут живе моя сім’я.

– Головний тренер «Сталі», Володимир Мазяр, у інтерв’ю зізнався, що завдання його команди у суботньому матчі – багато не пропустити...
– Безперечно, для нас це важливо. Якщо ми збережемо свої ворота на замку, то однозначно це буде позитивний результат для нас. Думаю, наші шанси – рівні. У «Карпат» буде невелика перевага лише завдяки рідним стінам і вболівальникам. Треба врахувати і те, що Йовічевіч тренує команду вже рік, а ми повноцінно зібралися лише два тижні тому.

– Вашим однокласником у школі «Карпат» був нинішній спортивний директор клубу і помічник головного тренера Юрій Беньо. Перед матчем не спілкувалися з ним?
– Ні, але ми живемо у одному районі, тому недавно випадково зустрів його. Дуже радий за Юрія, вважаю, що він знаходиться на своєму місці. Бажаю йому успіхів.

– Які сильні сторони «Карпат» можете виділити?
– Львівська команда завжди була сильна своїм колективом. Мені подобається те, що клуб робить ставку на своїх вихованців. Думаю, результати «Карпат» - не за горами. У всякому разі, вони – на правильному шляху.

– У донецькому «Металурзі» існувала вічна дилема з воротарями. Кому тренерський штаб «Сталі» віддаватиме перевагу – Олександру Бандурі чи Юрію Паньківу?
– Справді, нас це також бентежить (сміється). У нас два абсолютно рівні воротарі. Тішить, що ми спокійно спимо і не переживаємо за воротарську позицію. Мабуть, по ходу сезону будемо проводити ротацію.

Источник — ФК Карпаты