На фото слева Юрий Беньо, справа Кварцяний

Головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний продовжує дивувати нестандартними рішеннями. Одне з останніх – поява в луцькій команді 35-річного захисника Юрія Беньо, який ще зовсім недавно знаходився біля керма ФК «Львів»...

– Пригадується, коли я лише прийняв пропозицію Сергія Ковальца стати його асистентом у Львові, у мене запитували, чи остаточно вирішив розлучитися з кар'єрою гравця, – згадує Юрій БЕНЬО. – І тоді в інтерв'ю я відповів, що ніколи не треба говорити «ніколи». Як бачите, так і вийшло, хоча якщо відверто, то бачив себе вже лише в ролі тренера...

– Тим більше що після вимушеного відходу з-за травми спини з «Арсеналу» ви відразу стали тренером команди Прем'єр-ліги, а потім після відставки Сергія Ковальця взагалі очолили «Львів». Тому у вашому рішенні вже після стартових турів покинути «городян», створилося враження, не було логіки...
– Знаєте, сьогодні мені б не хотілося вникати в деталі. Вважатимемо, що це вже пройдена сторінка. Хоча, дійсно, пішов за Головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний продовжує дивувати нестандартними рішеннями. Одне з останніх – поява в луцькій команді 35-річного захисника Юрія Беньо, який ще зовсім недавно знаходився біля керма ФК «Львів»...

– Пригадується, коли я лише прийняв пропозицію Сергія Ковальца стати його асистентом у Львові, у мене запитували, чи остаточно вирішив розлучитися з кар'єрою гравця, – згадує Юрій БЕНЬО. – І тоді в інтерв'ю я відповів, що ніколи не треба говорити «ніколи». Як бачите, так і вийшло, хоча якщо відверто, то бачив себе вже лише в ролі тренера...

– Тим більше що після вимушеного відходу з-за травми спини з «Арсеналу» ви відразу стали тренером команди Прем'єр-ліги, а потім після відставки Сергія Ковальця взагалі очолили «Львів». Тому у вашому рішенні вже після стартових турів покинути «городян», створилося враження, не було логіки...
– Знаєте, сьогодні мені б не хотілося вникати в деталі. Вважатимемо, що це вже пройдена сторінка. Хоча, дійсно, пішов за власною ініціативою і переконаний, що прийняв правильне рішення. Прикро лише, що після моєї відставки залишилися без роботи мої помічники Сергій Мізін і Андрій Сапуга...

– До речі, а чому, коли вирушав Ковалець, ви не склали йому компанію?
– Не дивлячись на пониження в класі, вважаю, що ми з Ковальцем добре попрацювали з «Львовом» і наші підопічні заслуговували явно на кращу долю. І коли взнав, що Ковалець вирішив піти, то у нас відбулася відверта розмова, і саме Сергій Іванович сказав, аби не кидати команду напризволяще, рекомендуватиме мене президентові клубу Юрієві Кіндзерському на посаду головного тренера. Тому я і залишився. 

– Якщо ви зараз повернулися на поле, то проблем із здоров'ям вже немає?
– Ще в ролі асистента Ковальця брав участь в декількох спарингах, але тоді два наших захисника були травмовані, і нікому було грати в центрі оборони. Вже будучи рульовим «городян», активно підтримував спортивну форму... 

– Немов передчували, що ще не сказали свого останнього слова в ролі футболіста. А як взагалі виник варіант з «Волинню»?
– Останнім часом я виступав в першості Львівщини за «Нафтусю» (Східниця), яку очолює Андрій Чих, що раніше працював в Луцьку. Тому Віталій Кварцяний був в курсі моїх справ. Його пропозиція спробувати свої сили в «Волині» була несподіваною, але приємною. Конкуренція з боку молодших одноклубників мене не лякає. До того ж відчуваю, що вже на підході до бойової спортивної форми...

– Сезон ви починали у «Львові», не приховуючи, що збираєтеся повернутися в Прем'єр-лігу, тепер ось виступаєте за «Волинь», в якої теж честолюбні плани...
– У мене вже була можливість переконатися, що керівництво клубу докладає чимало зусиль, аби «Волинь» була боєздатною командою. І оскільки я підписав річний контракт, постараюся внести свій внесок, аби наступного року Луцьк знову був представлений в еліті. 

Василь Михайлов, газета "Команда"
источник www.fc.volyn.net