Ще донедавна цей футболiст був улюбленцем мiльйонiв уболiвальникiв. Його на руках носила торсида донецького «Шахтаря». Любили Олексiя Бєлика й фани збiрної України, за яку вiн також регулярно виступав. Та пiсля того як гравець полишив «Шахтар», настали важкi часи. Вiн не змiг здобути мiсце в основному складi «Днiпра». Тепер Бєлик захищає кольори запорiзького «Металурга», команди, що грає в першiй лiзi. А недавно стало вiдомо, що Олексiй зламав ногу. Тож ми почали розмову iз запитання «Як почуваєтесь?».

- Я на лiкарняному, - зiтхає Олексiй Бєлик, - Зламав кiстку, нога у гiпсi. Його знiмуть аж за кілька тижнiв. Ще стiльки потрiбно на курс реабiлiтацiї. Так що сезон для мене вже закiнчився. Почну тренування взимку, коли вся команда готуватиметься до наступного сезону.

Менi дуже прикро. Тiльки-но вiдновив утраченi кондицiї, почав набувати iгрову практику, став забувати про лаву запасних -- i на тобi! Знову вiдпочиваю вiд футболу.

- Як саме?

- Я повернувся в рiдний Донецьк. Багато часу придiляю сину Олександровi, якому п'ять рокiв. Вiн щодня просить мене поганяти м'яча у квартирi. А я показую на милицi -- не можу. Щоправда, не можна сказати, що я цiлими днями байдикую. Чотири рази на тиждень вiдвiдую тренажерний зал. Працюю над м'язами рук -- щоб не набрати зайвої ваги.

- Це найважча травма у вашiй кар'єрi?

- Виступаючи за «Шахтар», коли команду тренував Бернд Шустер, я розiрвав хрестоподiбнi зв'язки. Травма складна, я довго вiдпочивав вiд футболу. Але перелом ноги? Це вперше у життi.

- Тепер будете обережнiшим на футбольному полi?

- Нi-нi. Треба бути безстрашним! Вiд таких випадкiв нiхто не застрахований. Хлопець iз чернiвецької «Буковини», який зламав менi ногу, телефонував, щоб перепросити. Я нормально сприйняв його слова. На його мiсцi мiг бути i я.

- Не можу не спитати, чому Олексiй Бєлик аж на три роки зник з українських футбольних полiв...

- Можу вiдверто сказати, що я не винен. Робив усе, що вимагали тренери. На жаль, завжди опинявся на лавi запасних. Не хочу когось звинувачувати. Усе позаду. У «Днiпрi» залишилися мої друзi. Вболiваю за Вiталiя Денисова, Дениса Кулакова, Яна Лаштувку, Руслана Ротаня.

- Олексiю, чому футболiст з гучним iменем опинився у першiй лiзi? Невже ви не могли працевлаштуватись у прем'єр-лiзi?

- Мiг. Я вiдмовився вiд кiлькох пропозицiй. Не хотiв боротися за виживання. Добре все обмiркував i вирiшив: краще набрати форму в першiй лiзi, повернути собi гольове чуття i вже наступного року знову грати у прем'єр-лiзi. Я уклав контракт iз «Металургом» термiном на два роки, бо певен, що команда повернеться в елiтний ешелон. Моя впевненiсть не пiдвела, бо ми угорi турнiрної таблицi першої лiги. По сутi, запорiзький «Металург» цiлком вiдповiдає рiвню команд прем'єр-лiги.

- Що нинi найбiльше нагадує про те, що «Металург» -- представник першої лiги, а не вищого дивiзiону?

- Якщо порiвнювати можливостi «Металурга» iз можливостями донецького «Шахтаря», то це як небо i земля. Однак iнфраструктура вiдповiдає рiвню середнячка прем'єр-лiги. Якщо зроблять ремонт на клубнiй базi, то питань нiяких не буде. До речi, iншi першолiговi клуби нам заздрять. Тренери наших суперникiв завжди вiдверто кажуть, що вони приїхали в гостi до клубу прем'єр-лiги.

Головне, що Запорiжжя має комфортний сучасний стадiон. Навiть на матчах першої лiги вiн збирає 10 -- 12 тисяч глядачiв. Коли команда повернеться у прем'єр-лiгу, людей на аренi побiльшає.

- Запорiзький «Металург» -- єдиний представник першої лiги серед восьми чвертьфiналiстiв Кубка України...

- Так, я був на поєдинку «Металурга» з «Ворсклою». Ми повнiстю переграли Полтаву, було багато ейфорiї, бо ми перемогли команду, яка представляє Україну в Лiзi Європи. Це ще раз доводить те, що за грою «Металург» цiлком вiдповiдає рiвню прем'єр-лiги.

- У вас рекордно багато для першої лiги легiонерiв.

- Так, їх зберегли ще пiсля минулого сезону, коли клуб вилетiв з елiти. Але все одно на полi можуть бути лише троє iноземцiв -- такi правила першої лiги.

expres.ua