Вратарь киевского "Сокола" и сборной Украины Константин Симчук рассказал о турнире в Голландии, на котором наша команда не выполнила задачу выхода в висший дивизион, и поделился мнениями об планах на будущее.

Костянтине, хоч збірна і не виконала поставленого перед нею завдання, але багато вболівальників відзначили її непогані дії. Як самі оціните виступ команди?
Ми показали хорошу гру в Голландії, але у вирішальному поєдинку опоненти діяли не гірше. Австрійці добре виглядали у всіх лініях, грали у швидкий хокей, нам же не вистачило якогось останнього зусилля.

У товариських поєдинках проти поляків у воротах збірної стояли лише ви, а вже на чемпіонаті ділили їх із Вадимом Селіверстовим. Михайло Захаров не міг визначитись із першим номером?
Коли ми грали проти польської команди, то Селіверстов ще не приїхав зі свого клубу. А на чемпіонаті навіть не було розмов на тему, що хтось є основним воротарем, а хтось його заміняє. Просто тренер оголошував, хто виходить на гру — от і все.

У Тілбурзі ми пропускали прикрі шайби: зокрема, дуже багато від литовців. Перша від сербів, закинута практично з центру майданчика, теж необов’язковою була, так здається.
Думаю, що Селіверстова звинувачувати за пропущені нами шайби в іграх проти тих суперників не варто: команди проти нас змагалися не особливо сильні, і хлопці більшу увагу приділяли діям в атаці, й закинуті шайби тому підтвердження. І навіть згадана перша невдача в поєдинку проти сербів не є критичною: такі моменти бувають у всіх, а пропущена Селіверстовим шайба ніяк не вплинула на результат.

Михайло Захаров, до якого неоднозначне ставлення в Білорусі, днями висловив готовність і надалі очолювати нашу збірну. Як вам працювалося з цим фахівцем?
Особисто мені було цікаво працювати з цією людиною. Ці два–три тижні, які Захаров провів із командою, показали його як фахівця високого рівня. У першу чергу відзначу його організацію тренувального процесу, його акцент на фізичний стан збірників. Звичайно, були певні проблеми організаційного характеру, коли ми вирушили до Мінська, але так обставини склались: відмова суперників від спарингу, поломка автобуса, навіть вулкан долучився. Можливо, так сталося через те, що Захаров дещо запізно включився в роботу з нашою збірною. Я не люблю цих різних «якби», але було б краще, аби він приєднався до нас принаймні під час «єврочеленджу» в лютому, тоді й результат міг би бути кращим.

До Тілбурга ви з командою добиралися поїздом, а потім автобусом — постарався ісландський вулкан. Як ця подорож вплинула на стан збірної?
Для мене це не було проблемою, адже «Сокіл» на матчі їздить автобусом. Можливо, що хлопцям із КХЛ було складніше, адже в цій лізі інші відстані. Але не думаю, що така поїздка вплинула на результат, адже перші поєдинки для нас були практично тренувальними, а до вирішальних зустрічей хлопці відновилися.
«Захаров не гірший за канадців»

У збірній України ви вже старожил, виступали під керівництвом багатьох наставників. Із ким було найкомфортніше тренуватись?
Я відповім дещо інакше: слава Богу, що не було серед них такого, з яким би було неприємно чи некомфортно. З усіма знаходив спільну мову, намагався бути лідером у команді, працював, і до мене ставились так само. Виділити когось важко, адже і Голубович, і Богданов, і Захаров залишили свій слід у наших кар’єрах. Щось у них не виходило, але при тому ставленні до хокею в Україні, який спостерігається вже багато років, досягнути максимального результату було складно.

Багато розмов ведеться про доцільність запрошення на тренерську посаду в збірній північноамериканського фахівця. Зокрема, називалося навіть ім’я канадця українського походження Майка Крушельницьки.
Усе залежить від того, наскільки наша сторона буде готова до такого кроку. Людина не приїжджає сама, а привозить із собою цілу систему, у нього є помічники. А ще треба мати відповідну інфраструктуру, де б можна було працювати. Ми поки не готові до цього, і керівництво ФХУ добре це розуміє, хоч точно думало про такий варіант. А Захаров працює не гірше, ніж канадці. А ще йому добре знайомий наш менталітет — це теж важливий момент.

А як вам позиція Захарова, який виступає за натуралізацію Україною іноземців, зокрема росіян і білорусів?
Якщо брати тих самих росіян, то ми навряд чи могли б зараз знайти кваліфікованих виконавців, які б могли вирішувати серйозні завдання. Будь–який росіянин чи білорус буде намагатися пробитися до власної збірної, а тренери цих команд самі зацікавлені в омолоджуванні її складу.

Коли ви минулого року повернулися до «Сокола», то підписали контракт на один сезон. Яким буде ваше подальше майбутнє?
Поки нічого конкретного сказати не можу: ні щодо «Сокола», ні щодо «Будівельника» — це вже забігаючи наперед. У «Соколі» поки навіть не розрахувалися повністю, винні ще зарплату за три місяці — як розумієте, про майбутнє поки рано говорити.

У зв’язку з цим не жалкуєте, що вирішили повернутися до Києва?
Ні! Звичайно, сезон вийшов дещо змазаним, у першу чергу через непевну фінансову ситуацію в клубі. Але я був радий повернутися до Києва, давно цього прагнув. Мені важко було б налаштовувати себе для якоїсь іншої команди. Те саме говорять мені колеги по збірній: Вадим Шахрайчук зізнався, що ще один сезон далеко від дому йому дався дуже важко. Я ж тішусь, що відіграв цей рік у рідному клубі, тут усе знайоме.

Ви мимохідь згадали про «Будівельник», що не було поки ніяких конкретних пропозицій із цього клубу, а попередні розмови були?
Такі розмови були: і до чемпіонату світу, і вже навіть після повернення. Але зважати на щось можна лише за конкретних обставин, а не звичайних слів. Але факту, що до мене зверталися з певними питаннями, не заперечуватиму.

Свого часу ви навіть виступали в Північній Америці. Як з’явився такий варіант у кар’єрі?
На той час моя кар’єра в «Соколі» пригальмувалась, не надто хотіли мене в цій команді. Це був сезон 1995—96 років, я вирішив довести, що вмію грати у хокей, зібрав речі та поїхав до США. Там відіграв чотири роки, після чого вже почалася російська смуга в моєму житті, став грати за команди цієї країни. А в США мав навіть шанс пробитися в НХЛ, їздив до тренувальних таборів клубів «Фінікс Койотс» та «Нешвіл Предаторс». У таборі «койотів» тоді конкурував, якщо можна так сказати, з воротарем Робертом Ешем. Він після НХЛ перебрався до КХЛ, зараз виступає за санкт–петербурзький СКА. А «хижакам» більше підійшов чех Томас Вокоун.

umoloda.kiev.ua