Рік, що минає, був чи не найуспішнішим в історії харківського клубу. Команда львівського наставника завершила перше коло чемпіонату України на другому місці й пробилася до півфіналу національного Кубка. А крім того, впевнено вторувала собі шлях до 1/16 фіналу другого за престижністю європейського футбольного турніру - Кубка УЄФА. Обігравши турецький «Галатасарай», грецький «Олімпіакос» і зігравши внічию із німецькою «Гертою», харків’яни гарантували собі як мінімум друге місце у групі В. Дзвінок журналіста «ВЗ» застав головного тренера харків’ян Мирона Маркевича у літаку, який вирушав у далеку Португалію...

- Мироне Богдановичу, чи могла бути недооцінка “Металіста” з боку “Герти”, “Галатасарая” та “Олімпіакоса”?

- Ми зіграли у дуже хороший футбол з турецьким “Бешикташем”, і це не могли не помітити наші суперники. Також ці команди бачили нашу гру з англійським “Евертоном” минулого року. Тому якоїсь недооцінки з боку суперників, на мій погляд, не могло бути.

- Перед стартовою грою з берлінською “Гертою” ви вірили, що вийдете з групи?

- Якщо не вірити у своїх гравців, то нема чого працювати з командою. Звичайно, група попалася нам серйозна, тому ніхто й процента на нас не ставив. Але я вірив у хлопців. Тим більше, після гри минулого року з “Евертоном”, де ми могли пройти далі. Утім, тоді не вийшло... Наші гравці чекали матчів Кубка УЄФА і довели, що можуть перемагати міцних суперників і рухатися вперед.

- “Металіст” у трьох поєдинках із серйозними європейськими командами не пропустив жодного м’яча...

- Ми взагалі небагато м’ячів пропускаємо. У футболі усе починається з оборони. Якщо є надійна оборона, то можна сміливо грати в атаці. Коли оборона “дірява”, розраховувати на щось важко. Ми спеціально до того не готувалися, але я радий, що змогли зберегти власні ворота на замку в матчах з такими командами.

- Чи зможе “Металіст” у зимове міжсезоння не тільки зберегти склад, а й підсилитись?

- Ми підсилимося, однозначно. Відпустимо тільки тих гравців, від послуг яких хочемо відмовитись. Гадаю, нам потрібно підсилити усі позиції, окрім воротаря. Ми уже підписали контракт із Андрієм Березовчуком та Денисом Олійником. І зараз, можливо, підпишемо ще кілька контрактів.

- А від послуг яких виконавців хочете відмовитися?

- Венанса Зезе ми уже відпустили. А про інших гравців говорити зарано, адже попереду в нас ще одна гра в Кубку УЄФА, з лісабонською “Бенфікою”. От після цієї гри будемо думати, кого відпускати, а кого добирати.

- Куди “Металіст” поїде на тренувальні збори у зимове міжсезоння?

- Спочатку поїдемо в Емірати, а потім – в Ізраїль, на “Кубок першого каналу”. Можливо, ще на тиждень заїдемо у Туреччину.

- “Металісту” часто доводилось грати три матчі на тиждень. Як вдавалося налаштовувати футболістів на такий щільний графік?

- Усіх секретів не можу розповісти (сміється). Тут багато чого залежить від самих футболістів. Вони повинні себе налаштовувати на ігри. А я повинен їм тільки у цьому допомагати.

- У Португалію ви вилетіли 12 грудня, а гра з “Бенфікою” - 18 грудня. З чим пов’язаний такий завчасний переліт?

- У нас холодно. Поля позамерзали, і нам нема де тренуватися.

- Мироне Богдановичу, що змінилося у вашому житті після того, як ви очолили “Металіст”?

- У мене були дуже хороші роки у Львові. У нас була прекрасна команда, але, на жаль, її не вдалося зберегти. Причини були різні. З приємністю згадую не тільки Львів, а й Запоріжжя, де в мене також була хороша команда. І у “Металісті” у мене зараз гармонія, як із футболістами, так і з керівництвом клубу. Тому, загалом, особливих змін не відчуваю. Коли нормально йде робота, коли ніхто тобі не заважає, то все добре завершується.

- Під вашим керівництвом “Карпати” взяли “бронзу” чемпіонату 1998-1999 років. Порівняйте тодішніх “зелено-білих” і теперішній “Металіст”...

- Команда, яка була у Львові, могла спокійно грати в Європі, і вона не раз це доводила. В принципі, зараз також у Львові хороша команда. Хто був із них сильніший - “бронзові” “Карпати” чи теперішній “Металіст”? Важко сказати. Треба, аби команди зіграли між собою (сміється). У мене є касети поєдинків “бронзових” “Карпат” із донецьким “Шахтарем” і київським “Динамо”. Інколи їх дивлюся і переконуюся, що були дуже хороші матчі. Від цього отримую задоволення та з приємністю все згадую.

- У Харкові вам довелося починати практично з нуля...

- З того складу, коли я очолив клуб, був тільки Віталій Бордіян. Але нам вдалося зробити нову команду. Хто стежив за роботою тренерського штабу, ці слова може підтвердити.

- Які враження від харківського вболівальника?

- Дуже позитивні, адже вони нам допомагали. Загалом, харків’яни люблять команду. І, відповідно, нам легше працювати. Загалом, коли команда грає, тоді й уболівальник її любить. Це все пов’язано.

- Тривалий час ви працювали із теперішнім тренером ФК “Львів” Сергієм Ковальцем. Відчувається його відсутність?

- Безумовно. Будь-яка зміна в команді є відчутною. Я вважаю, що Сергій Ковалець має уже достатній досвід, аби працювати самостійно. Він має приклад роботи Валерія Лобановського та інших тренерів. Думаю, що пішов він вчасно. Тим більше, що мав змогу очолити команду Прем’єр-ліги.

- Нещодавно бачив вас у Львові на баскетбольному матчі львівської “Політехніки-Галичини”. Подобається цей вид спорту?

- Так, і не тільки баскетбол. Я люблю усі ігрові види спорту.

- А як часто буваєте у рідному місті?

- Зазвичай приїжджаю раз на місяць. От після гри з “Бенфікою” теж планую навідати Львів. А ще хочу поїхати до Трускавця.